Пам’ятаєте, як це було? Завівся двигун, чхнув вихлопом, під’їхав до заправки, вонь бензину, вітер у лице, ти — у куртці, з гаманцем, стоїш біля колонки, поки капає паливо, а поруч оре хтось по телефону про «терміново надіслати звіт». Потім — у магазин за кавою в пластиковому стаканчику, який пече пальці, і ти його роняєш. Класика.
А тепер — уявіть інше.
Ви під’їжджаєте до зарядної станції. Не просто «станції». Це — ваша станція. Вона впізнає вас за номером авто (або за обличчям — так, камери вже є). Ворота відчиняються, як у фільмі про шпигунів. Вас зустрічає не касир, а голос: «Ласкаво просимо, Максиме. Сьогодні у вас зарядка на 35 хвилин. Поки машина набирає енергію — пропоную масаж стоп, свіжовиготовлений грейпфрутовий сік і 15 хвилин у зоні релаксації з ароматерапією лаванди. У вас же завтра важлива презентація?»
Ви не говорили їй про презентацію. Але вона… знає. Бо синхронізувалася з вашим календарем. І з розумними годинниками. І з історією покупок.
Я вперше потрапив на таку станцію в Осло — торік. Думав, це маркетинговий трюк. Приїхав — як у салоні першого класу аеропорту, тільки без літака. Поки Tesla пила електрику, я пив смузі, дивився на водоспад на стіні й… дрімав під звуки дощу в навушниках. Рахунок прийшов на телефон — з персональною знижкою, бо «ви часто заряджаєтеся вранці». Я вийшов звідти не як водій, а як людина, яку… погладили по голові.
З того часу я дивлюся на бензоколонки з жалем. Як на телефонні будки. Вони ще працюють. Але їхній час минув.
Зарядка — це не процес. Це досвід. І його вже продають
Раніше ми заправлялися, щоб їхати далі. Тепер — щоб почуватися краще. І це не метафора. Це бізнес-модель.
Ось як це виглядає у 2025 році:
— Персоналізація до мурашок. Станція знає: ви любите зелений чай з імбиром вранці, ненавидите флуоресцентне світло, віддаєте перевагу сидіти біля вікна, а не біля стіни, і завжди перевіряєте заряд на 87% — не 85, не 90. Саме 87. Чому? Бо так ви відчуваєте «ідеальний баланс». Машина передає ці дані станції. Та — підлаштовується. Чай уже чекає. Світло — тепле. Місце — біля вікна. І так, зарядка зупиниться на 87%.
— Інтеграція з життям. Зарядка = можливість. Поки машина «їсть струм», ви можете:
- пройти коротку сесію масажу шиї (5 хвилин — і ви як новий),
- забрати замовлені продукти з онлайн-магазину (їх кладуть у багажник, поки ви п’єте каву),
- записатися на стрижку в сусідньому салоні (вони знають, що ви тут кожну середу о 11:30),
- або просто поспати в кріслі-коконі під шум прибою (так, це є — у Сінгапурі).
— Ціна? Вона стає вторинною. За моїми підрахунками, до 2026 року 40% власників електромобілів обиратимуть станції не за ціною за кВт, а за «якістю досвіду». Платити на 20% більше — але отримати 30 хвилин релаксації, свіжий сік і відчуття, що ти — не клієнт, а VIP-гість.
Одного разу на станції в Берліні мені запропонували не просто каву, а «каву за вашим профілем настрою». Я не зрозумів. Виявилося — система проаналізувала мій голос (я щойно завершив стресовий дзвінок), і замість еспресо запропонувала маття з м’ятою — «для зниження рівня кортизолу». Я фиркнув. Випив. І… розслабився. Чесно. З того часу я довіряю цим «розумним бариста» більше, ніж собі.
Хто заробляє на вашому «електрозадоволенні» — і як це змінює ринок
Поки ви насолоджуєтеся масажем стоп, за вами спостерігають. І рахують. І будують прогнози.
Зарядні станції перестали бути просто «розетками з наворотами». Це — точки збору даних і монетизації поведінки. І це змінює все.
Ось три нові гравці на полі:
- Нафтогазові гіганти, переодягнені в «електро-гуру» Shell, BP, Total — усі вже не просто будують зарядки. Вони створюють екосистеми. Shell Recharge — це не лише мережа станцій, а й додаток, який знає: коли ви їдете, куди, скільки витрачаєте, що п’єте, які подкасти слухаєте. І — о, диво! — пропонує вам «персональні знижки» на каву, готелі, квитки в кіно. Все — через ту саму картку, якою ви платите за зарядку. Це не сервіс. Це — пастка зручності. Ви думаєте, вам дарують знижку? Ні. Ви продаєте свої звички. Добровільно. За капучино.
- Ритейлери, які перетворили зарядку на «вікно покупок» Ікея у Швеції першою зрозуміла: якщо людина чекає 40 хвилин — вона купить те, що побачить. Тепер у них є зарядні станції прямо на парковці — і спеціальні маршрути по магазину: «Поки заряджаєтеся — пройдіть зеленою лінією, там нова колекція диванних подушок зі знижкою 15% для власників електромобілів». Геніально. І страшенно ефективно. За даними аналітиків, власники електромобілів витрачають на 35% більше в магазинах біля зарядних станцій, ніж звичайні покупці. Чому? Бо в них є час. І їх м’яко направляють.
- Психологи та wellness-бренди — так, ви не почули неправильно У Каліфорнії вже працюють станції, де під час зарядки можна пройти 10-хвилинну медитацію з гідом (у навушниках), сеанс дихальних практик або навіть коротку консультацію психолога (так, через екран — але з реальною людиною). Вартість включена в «преміум-підписку на зарядку». І знаєте що? Люди платять. Особливо після заторів.
Зворотний бік медалі — коли «турбота» стає контролем
Усе це звучить як утопія. Але, як і в будь-якій утопії, є тіні.
Уявіть: ви приїжджаєте на станцію. Система бачить, що ви нервуєте (пульс, голос, міміка). Увімкнула розслабляючу музику. Запропонувала чай з валеріаною. А потім… надіслала повідомлення вашому роботодавцю: «Водій відчуває підвищений стрес. Рекомендуємо перенести зустріч». Звучить абсурдно? Поки — так. Але у 2024 році у Швеції вже тестирують корпоративні програми, де компанії оплачують «преміум-зарядки» для співробітників — і отримують звіти про їхній «емоційний стан» під час поїздок. Під виглядом «турботи про wellness».
Три тривожні тренди, які я бачу:
- Емоційний скоринг замість кредитного. «Ви часто заряджаєтеся вночі? Ваш пульс підвищений? Ви обираєте каву з подвійним еспресо навіть о 22:00? Можливо, у вас проблеми зі сном. Ваша страховка буде на 12% вищою». — Це не фантастика. Це логіка Big Data. І вона вже стукається у двері.
- Цифрова залежність від «ідеального сервісу». Коли станція завжди вгадує ваш настрій, підбирає напій, увімкнує потрібну музику — ви втрачаєте навик вибору. Ви перестаєте думати: «Що мені потрібно?» — бо за вас уже вирішили. Це зручно. Але це небезпечно.
- Зникнення анонімності. Раніше ви могли заправитися й зникнути. Тепер — усе фіксується. Ваші уподобання, маршрути, настрій. Хто володіє цими даними? Станція? Виробник авто? Держава? Відповіді немає. Поки.
Саме ця перспектива цифрового контролю породжує несподіваний контр-тренд. Зіткнувшись із такою «турботою», деякі водії починають свідомо шукати «глупі» автомобілі, позбавлені постійного підключення до мережі. З’являються ті, хто, погравши з новою технологією, вирішує продати авто і повернутися до чогось простішого й зрозумілішого. На цьому тлі навіть така послуга, як викуп старих авто, набуває нового змісту: головною перевагою машини стає її «офлайн» природа. Як зазначають компанії, що проводять Автовикуп Київ, виникає нішевий, але стійкий попит на автомобілі, які просто їздять і не намагаються бути вашим психологом.
Заряджайтеся з розумом — і не забувайте, хто тут господар
Я не проти розкоші. Не проти турботи. Але я проти того, щоб вони вирішували за мене, чого мені хочеться. Технології мають служити нам. Не навпаки.
Тож наступного разу, коли станція запропонує вам «ідеальний» сценарій зарядки — зробіть паузу. Запитайте себе: «Це те, чого я хочу? Чи те, що вони хочуть, щоб я захотів?» І якщо відповідь неочевидна — оберіть чай навмання. Послухайте випадковий плейліст. Посидіть у тиші.
Бо найцінніше в зарядці — не швидкість, не комфорт, не знижки. Це — ваше право бути непередбачуваним.
