Ще у 2023 році головним мірилом «преміальності» вважався розмір центрального сенсорного екрана. Журналісти на презентаціях мірялися діагоналями, наче мова йшла про нові телевізори: 17 дюймів, 27, 43, а потім і зовсім 56 у Mercedes Hyperscreen. Виробники гордо розповідали, скільки мільйонів пікселів вміщується на торпедо, і як швидко пальцем можна листати меню клімат-контролю. Здавалося, ще трохи — і кермо стане просто декоративним додатком до гігантського планшета.
А потім, майже непомітно, усе перевернулося.
Восени 2025 року на Токійському автосалоні та на CES у Лас-Вегасі сталося те, що багато хто просто не встиг усвідомити: відразу кілька компаній представили серійні автомобілі, у яких звичних екранів у салоні майже не залишилося. BMW вивела на сцену передсерійний iX нової платформи Neue Klasse — і замість традиційного «телевізора» вся нижня частина лобового скла перетворилася на один суцільний дисплей. Continental поряд демонструвала Scenic View — проєкцію, яка парить над капотом, ніби її там і не було. Китайські стартапи, від Li Auto до IM Motors, пішли ще далі: у них уже половина скла працює як AR-інтерфейс.
Це не концепти. Це машини, які поїдуть дорогами у 2026 році, а деякі — уже наприкінці 2025-го. Ця зміна парадигми вже починає впливати на вторинний ринок. Багато власників машин із гігантськими екранами починають замислюватися про те, щоб продати авто саме зараз, поки їхні «планшети на колесах» не почали виглядати безнадійно застарілими на тлі нових технологій.
Чому саме зараз усе змінилося так швидко? Тому що індустрія нарешті чесно визнала: сенсорні екрани досягли свого максимуму й перетворилися на проблему, а не на рішення.
Кожна нова модель отримувала все більше функцій, і все це зваливалося на один-два дисплеї. Щоб змінити температуру на задньому ряді, треба було пролистати три меню. Щоб увімкнути масаж сидіння — ще два. Дослідження NHTSA та Euro NCAP стали безжальними: відволікання погляду вниз на 2–3 секунди при 100 км/год — це 55–80 метрів всліпу. Водії почали скаржитися, що втомлюються не від дороги, а від спроб розібратися в інтерфейсі власної машини. А коли екран вимкнено, салон виглядає як філія магазину електроніки в день розпродажу — чорні прямокутники, укриті відбитками пальців.
Панорамний HUD вирішує все це одним махом
У нових системах зображення проєктується не на маленький «шматочок» скла перед водієм, як у старих HUD, а на всю його ширину — від лівої стійки до правої. Спеціальна чорна смуга в нижній частині триплексу (або дуже тонка світловідбивна плівка) служить «екраном». Джерело світла — тонка смужка потужних світлодіодів або лазерів — приховано в основі панелі приладів. Немає громіздких дзеркал у глибині торпедо, немає «колодця», який крав місце під капотом. Дизайнери нарешті можуть вільно дихати.
BMW у Neue Klasse пішла далі всіх: інформація розподіляється по зонах. Перед водієм — лише те, що потрібно для керування: швидкість, знаки, підказки навігації. У центрі — спільна зона: музика, клімат, повідомлення. Перед пасажиром — власні віджети, які він може листати, не відволікаючи водія. Жестом змахування з маленького центрального сенсорного екрана (так, він усе ж залишився, але розміром із телефон) можна перекинути будь-яку картку на скло. Виходить, що фізичних кнопок майже не залишилося, але при цьому погляд ніколи не опускається нижче лінії горизонту.
Continental і постачальники на кшталт Saint-Gobain Sekurit додають трюк із «віртуальною глибиною»: частина інформації здається такою, що висить у метрі-двох за капотом, частина — прямо на склі, частина — на відстані десяти метрів. Око перестає перефокусуватися, мозок сприймає картинку як частину реального світу.
А тепер найцікавіше — коли до цієї проєкції підключають камери, лідари й нейромережі.
Уже в серійних Huawei Aito M9 і новому Mercedes S-Class 2026 року стрілка навігатора не просто висить у просторі — вона лягає прямо на асфальт у потрібному повороті. Система дистанції до автомобіля попереду малює зелену «дорожку» під ним. Пішохід на узбіччі в темряві обводиться червоним контуром ще до того, як ви його помітили. У тумані віртуальна лінія підсвічує край дороги. Під час дощу — показує траєкторію, за якою краще їхати, щоб уникнути аквапланування.
Водій перестає «читати прилади». Він просто дивиться вперед — і все необхідне вже там, накладене на реальність.
Джеймісон із Envisics, компанії, яка створює голографічні хвилеводи для половини цих систем, говорить прямо: «Через п’ять–сім років традиційна приладова панель зникне повністю. Лобове скло — це найбільший, найпрозоріший і найкраще розташований дисплей у машині. Все інше — це вчора».
Такий технологічний стрибок неминуче поділить ринок на «до» і «після». Машини зі звичайними екранами будуть втрачати в ціні швидше, і для їхніх власників послуга Автовикуп стане чудовим способом швидко оновити гараж. Особливо це актуально для мегаполісів: автовикуп у Києві вже зараз стикається з запитами на заміну технологічно застарілих преміальних авто на найновіші новинки. Будь-яка серйозна компанія Автовикуп розуміє, що ліквідність машини тепер залежить не лише від двигуна, а й від інтерфейсу. Тож викуп авто Київ для моделей із передовими AR-системами у майбутньому відбуватиметься за найвищими ставками.
І справді: коли проєкцію вимкнено, скло лишається звичайним склом. Немає чорних прямокутників, немає відбитків, немає «мертвої» електроніки. Салон стає чистішим, світлішим, повітрянішим. Битва за дюйми закінчилася. Почалася битва за те, хто краще навчить скло «розмовляти» з водієм.
Через десять років діти дивитимуться на фотографії салонів Tesla Model S Plaid або Mercedes EQS 2022 року й щиро не зрозуміють: навіщо взагалі всередині машини були ці гігантські телевізори, якщо все можна було показати прямо на вікні.
