Уявіть: ви їдете на дачу. Погода — казка, плейлист — улюблений, кава в підстаканнику ще гаряча. Усе ідеально. Крім одного — у машині сидить людина, яку ви терпіти не можете. Але відмовитися було не можна: «Та що ти, ми ж друзі!», «Я ж поруч живу!», «Просто підкинеш — п’ять хвилин!».
А тепер — уявіть інше.
Ви сідаєте в машину. Кажете: «Поїхали до озера». Машина м’яко відповідає: «Чудово. По дорозі — троє можливих попутників. Перша — Марина, любить джаз і тишу, не їсть у салоні, завжди платить за парковку. Другий — Саша, голосно сміється, любить енергетики й обговорює політику. Третій — Денис, хропе на задньому сидінні й залишає крихти. Кого взяти?»
Ви обираєте Марину. Поїздка проходить у тиші, з джазом і посмішками. Ви виходите з машини — відпочилий, задоволений, без бажання викидати когось з вікна на швидкості 90.
Це не фантастика. Це — 2025 рік. І ваш автомобіль тепер не просто возить. Він фільтрує. Не лише маршрути. Не лише музику. А — людей.
Один мій знайомий, Максим, уперше зіткнувся з цим у Берліні. Тестував новий сервіс від Mercedes — «CoDrive AI». Машина аналізувала не лише уподобання попутників (музика, температура, розмовливість), а й їхню «емоційну сумісність» з водієм — за історією спільних поїздок, тоном голосу, навіть частотою моргання в салоні (так, камери є). Коли система відмовилася брати його колегу — «надто високий рівень тривожності у вашій взаємодії» — він спочатку розсміявся. А потім… погодився. Бо згадав, як після кожної поїздки з цим колегою хотілося звільнитися.
З того часу він не бере попутників без «схвалення авто». І, дивно — став їздити частіше. І з насолодою.
Алгоритм замість інтуїції — як машина вчиться «відчувати» людей
Раніше ми покладалися на інтуїцію: «Він начебто нормальний», «Вона мила, точно не потурбує», «Нічого, потерплю». Тепер — довіряємо даним. Бо дані… не брешуть. Ну, майже.
Ось як сучасні авто вчаться «оцінювати» попутників: — Аналіз поведінки в салоні. Камери й мікрофони фіксують:
- Чи говорить людина занадто голосно?
- Чи їсть із відкритим ротом?
- Чи часто перебиває?
- Чи натискає кнопки на панелі без дозволу?
- Чи залишає сміття?
- Дивиться у вікно чи в телефон? (Ті, хто дивляться у вікно, частіше отримують «лайк» від системи. Чому? Бо не відволікають водія.)
— Емоційна сумісність. Система порівнює «емоційний профіль» водія й пасажира. Якщо водій любить тишу, а пасажир — балакун, алгоритм запропонує компроміс: «Увімкнути подкаст — щоб обидва слухали й не розмовляли». Або м’яко натякне: «Може, поїдемо в інший раз?»
— Історія взаємодій. Якщо минулого разу після поїздки з цією людиною водій різко підвищив гучність музики, увімкнув масаж сидіння на максимум і тричі глибоко зітхнув — система запам’ятає. І наступного разу запропонує альтернативу: «Марина вільна. У неї 98% сумісності з вашим стилем водіння».
Якось система Максима відмовилася брати його приятеля — того самого, з яким вони «давно не бачилися». Причина: «У минулій поїздці ви 17 разів змінювали маршрут, щоб уникнути розмови. І тричі їздили гаком, щоб висадити його раніше». Максим спочатку образився. Потім перевірив історію поїздок. Виявилося — правда. Він навіть не усвідомлював, наскільки йому некомфортно. Машина — усвідомила.
Соціальна інженерія на колесах — коли авто вирішує, хто гідний сидіти поруч
Це звучить як сюжет серіалу Black Mirror. Але насправді — це вже бізнес-модель. І дуже прибуткова.
Коли автомобіль починає «рейтингувати» людей, з’являються нові правила гри:
- Попутник = інвестиція в комфорт. У Каліфорнії вже працюють сервіси, де можна «орендувати» ідеального попутника — за алгоритмом. Потрібен хтось, хто мовчить, не задає запитань, платить за каву? Будь ласка. Вартість — 15 доларів за поїздку.
- Корпоративні поїздки під контролем ШІ. Компанії почали використовувати «соціальні рейтинги пасажирів» для службових авто. Якщо система показує, що після поїздок із певним співробітником водій частіше порушує ПДР — HR отримує повідомлення. В одній німецькій компанії навіть запровадили «коефіцієнт салонної гармонії» — і він впливає на бонуси.
- Кохання, дружба й… сумісність за даними. Додаток для спільних поїздок у Швеції (інтегрований із Volvo) тепер пропонує не просто попутників, а… потенційних партнерів за збігом музичних смаків і реакції на дощ за вікном. Один користувач розповів, як познайомився зі своєю дружиною — бо їхній «коефіцієнт салонної гармонії» становив 97%.
Етичні пастки — коли алгоритм вирішує, хто «гідний» вашого простору
Усе це звучить зручно. Майже ідеально. Але є нюанси. Великі. І незручні. Бо коли машина починає вирішувати, з ким вам їхати — вона починає вирішувати, хто ви. І хто — інші.
Три тривожні сценарії:
- Дискримінація під виглядом «комфорту». Система може «не рекомендувати» пасажира, бо він говорить із акцентом («високий рівень когнітивного навантаження») або сміється занадто голосно («підвищує рівень стресу»). Це не злий умисел. Це — логіка алгоритму. Але вона відтворює наші упередження.
- Втрата соціальних навичок. Коли машина завжди фільтрує «непідходящих» — ми перестаємо вчитися терпіти, домовлятися, йти на компроміс. Ми стаємо емоційними інтровертами на колесах.
- Машина як суддя. Найжахливіший момент — коли система починає оцінювати людей. Не їхню поведінку. Їхню цінність. «Цей пасажир знижує ваш рівень задоволеності на 40%». Це вже не сервіс. Це — цифровий вирок.
Саме ця перспектива цифрового вироку породжує на автомобільному ринку несподіваний, але потужний контртренд. Зіштовхнувшись із машиною, яка намагається бути суддею й психологом, частина водіїв каже рішуче «ні». З’являється рух «аналогових бунтарів», які приймають рішення продати авто з усіма його нав’язливими порадами й повернутися до чогось більш чесного. На цьому тлі навіть така послуга, як викуп старих авто, набуває нового, майже філософського змісту: люди шукають не просто транспорт, а право на неідеальність — свою й своїх попутників. Як підтверджують компанії, що проводять Автовикуп Київ, з’являється нішевий, але дуже ідеологічний попит на машини, які не намагаються будувати ваше коло спілкування, а просто возять вас і тих, кого ви самі обрали.
Нехай машина допомагає — але не замінює ваше серце
Технології — не вороги. Вони як хороші друзі: підкажуть, попередять, утримають від помилки. Але останнє слово має залишатися за людиною. Нехай авто пропонує Марину замість Саші. Але якщо вам раптом захочеться послухати крики, енергетики й політику — беріть Сашу. Нехай система попереджає: «Низька сумісність». Але іноді — саме в цьому й є життя.
Не дозволяйте алгоритму позбавити вас спонтанності. Незручних розмов. Дружби, яка починається з дратівливості, а закінчується відданістю. Бо автомобіль може аналізувати тон голосу, але він не може відчути — коли поруч справжня людина. Навіть якщо вона залишає крихти.
