У Сеулі запровадили правило, від якого в юристів по всьому світу відвисають щелепи: автономні системи тепер — повноправні учасники дорожнього руху. Не метафора, не бюрократичний ярлик — справжній юридичний статус. Алгоритм, який керує безпілотником, з цього дня має права й обов’язки на рівні з живим водієм, який сидить за кермом.
Закон народився в надрах Міністерства земель, інфраструктури та транспорту за підтримки гігантів на кшталт Hyundai Mobis, Kakao Mobility і мозкових центрів провідних університетів. Південна Корея стала першою в світі, хто сказав: «ШІ, ти дорослий — відповідай за себе». Це не просто зелене світло для роботаксі. Це повна перезавантаження всієї системи відповідальності на дорогах.
Від пасажира до оператора: людина виходить із гри
Поки що скрізь — від Каліфорнії до Токіо — закон чіплявся за людину. Навіть якщо автопілот рівня 4 або 5 вів машину, а ви дрімали з Netflix на колінах, вина лягала на вас. ЄС, США, Японія — всюди один рефрен: «Машина — помічник, керуєш ти».
Сеул рве шаблон. Якщо система сертифікована (рівень 4+), працює в позначеній зоні й не піддавалася хакерським шалостям, то за аварію відповідає не власник і не сплячий пасажир, а компанія, яка написала код. Це б’є по виробникам прямо в бюджет:
— Більше мільярдів на тести й симуляції;
— Повні журнали рішень: «Чому ШІ обрав саме цей маневр?»;
— Страхування не на водія, а на алгоритм.
Kakao Mobility, яка випустила 200 безпілотних Kia EV6 на сеульські вулиці, уже уклала поліс із KB Insurance на 100 мільярдів вон — це приблизно 75 мільйонів доларів на весь автопарк. «Ми продаємо не таксі, — заявляє категорично Лі Сон Хун, керівник проекту. — Ми продаємо віру в код. Помилився — плати».
Для пасажира це рай: сів, назвав адресу, закрив очі. Жодного «тримай руки на кермі на всякий випадок», жодних курсів з «взаємодії з автопілотом». Машина — самостійний учасник.
Технологічна прозорість: заглядаємо в мізки алгоритму
Серце закону — Explainable AI, або XAI. Кожен сертифікований автопілот зобов’язаний вести «чорний ящик» нового покоління: не просто відео з камер, а повну розшифровку міркувань нейромережі.
Приклад із життя: система натискає на гальма перед пішоходом. Журнал видає:
— Об’єкт зафіксовано з імовірністю 98%;
— Класифіковано як «людина» — 92%;
— Траєкторія перетне смугу через 1,8 секунди;
— Обрано екстрене гальмування: обгін неможливий через зустрічний потік.
Ці дані відкриті для регуляторів, страховиків, незалежних експертів. Якщо щось станеться — розбираємо по кісточках.
Проєктом курував KAIST. Доктор Кім Мін Су, керівник напрямку з етики ШІ, заявляє прямо: «Точність без пояснень — порожній звук. Дорога вимагає зрозумілих мотивів». Підсумок перших двох місяців: 12 «майже-ДТП», жодної аварії. У всіх випадках журнали підтвердили: система дотримувалася ПДР. Суди не знадобилися.
Глобальні наслідки: машини стають юридичними особами
Корейський прецедент — не місцева екзотика. Це бомба під міжнародне право.
Єврокомісія вже вивчає досвід для оновлення UNECE R157. У Каліфорнії, де Waymo й Tesla керують автопарками, юристи чухають потилиці: «А якщо й у нас запровадити відповідальність за код?»
Але головне — філософський розворот. ШІ перестає бути інструментом і стає суб’єктом. Це відкриває шлюзи:
— Реєстрація алгоритму в базі СЦ МВС як окремої сутності;
— «Дорожній ІПН»: облік пробігу, штрафів, техоглядів;
— Атестація ШІ на симуляторах, як права у людини.
Ця трансформація неминуче торкнеться й вторинного ринку. Тепер Викуп битих авто — це зрозуміла процедура, де оцінюється фізична шкода. Але що буде, якщо ШІ стане «юридично битим» після збою? Уявіть, що послуга Автовикуп буде включати перевірку не лише кузова, а й журналів рішень ШІ. Компанія Автовикуп майбутнього найматиме не лише механіків, а й IT-аудиторів. А така послуга, як Автовикуп після ДТП, буде в першу чергу з’ясовувати, хто винен — людина чи код, і як це впливає на вартість машини, яку хочуть продати авто.
Професор Чо Йон Дже з Сеульського національного університету заявляє: «Ми на порозі епохи, де машина — це не власність, а агент. Перші кроки завжди хитають — але без них нікуди».
Майбутнє не за безпілотниками, а за відповідальними алгоритмами
Південна Корея не просто дозволила автопілоти — вона вписала ШІ у тканину суспільства. Закон про «дорожні права» для машин — не антропоморфізм. Це порядок замість хаосу: поки розробники ховалися за «людиною за кермом», прогрес буксував. Тепер кожен алгоритм відповідає за свої рішення — як дорослий.
Якщо ця модель пошириться світом, через десять років питання «хто винен?» відпаде саме собою. Залишиться: «Чому ШІ так вирішив — і чи варто йому й надалі довіряти?»
